Close

Агресивні діти

Характерологічні особливості агресивних дітей

 

1. Сприймають велике коло ситуацій як загрозливі, ворожі їм.
2. Надчутливі до негативного ставлення до себе.
3. Заздалегідь налаштовані на негативне сприйняття себе з боку оточення.
4. Не оцінюють власну агресію як агресивну поведінку.
5. Завжди звинувачують оточення у власній деструктивній поведінці.
6. У випадку намірів агресії (напад, псування майна й т.п.) відсутнє почуття провини, або провина виявлена дуже слабко.
7. Не беруть на себе відповідальність за свої вчинки.
8. Мають обмежений набір реакцій на проблемну ситуацію.
9. У відносинах виявляють низький рівень емпатії.
10. Слабко розвинений контроль над своїми емоціями.
11. Слабко усвідомлюють свої емоції, крім гніву.
12. Бояться непередбачуваності в поведінці батьків.
13. Мають неврологічні вади: нестійка увага, слабку пам’ять, нестійке запам’ятовування.
14. Не вміють прогнозувати наслідки своїх дій (емоційно застрягають на проблемній ситуації).
15. Позитивно ставляться до агресії, тому що через агресію одержують почуття власної значимості й сили.

 

Особливості сімей агресивних дітей:

1. У родинах агресивних дітей зруйновані емоційні прихильності між батьками й дітьми, особливо між батьками й синами. Батьки переживають швидше ворожі почуття; не розділяють цінності й інтереси один одного.
2. Батьки часто демонструють моделі агресивної поведінки, а також заохочують у поведінці своїх дітей агресивні тенденції.
3. Матері агресивних дітей не вимогливі до своїх дітей, частина байдужа до їхньої соціальної успішності. Діти не мають чітких обов’язків удома.
4. У батьків агресивних дітей моделі виховання й особистісної поведінки часто суперечать один одному, і до дитини ставлять взаємовиключні вимоги. Як правило, дуже різкий батько і мати, яка потурає дитині. У результаті в дитини формується модель зухвалої опозиційної поведінки, що переноситься на навколишній світ.
5. Основні виховні засоби, до яких вдаються батьки агресивних дітей:
• фізичні покарання;
• позбавлення привілеїв;
• введення обмежень і відсутність заохочень;
• часті ізоляції дітей;
• свідоме позбавлення любові й турботи у випадку провини.
Причому самі батьки ніколи не відчувають провини у використанні покарання.
6. Батьки агресивних дітей не намагаються встановити причини деструктивної поведінки своїх дітей, залишаючись байдужими до їхнього емоційного світу.

На формування агресивних форм поведінки дітей сильний вплив справляють умови сімейного виховання. Більшість дітей з асоціальним типом поведінки — це діти з родин з нестійким типом виховання, із властивим даним родинам байдужістю до емоційного світу дітей і їхніх інтересів, суперечливістю вимог, жорстокістю покарань, а іноді повною відсутністю заборон і обмежень з боку батьків (позиція потурання).
Відомо, що негативна поведінка дітей підсилюється внаслідок несприятливих відносин з педагогами, що не володіють навичками спілкування з «важкими» дітьми. Конфронтація, що не припиняється, тривалі конфлікти й взаємна емоційна ворожість викликають вербальну агресію учнів на педагогів і фізичну агресію на своїх однолітків.

Фактори виховання й стилю спілкування дорослих, що провокують дітей на відповідну агресивну поведінку й сприятливе формування негативних емоційних станів, дітей:
• суперечливість вимог до дитини з боку батьків, у результаті чого в дитини формується опозиційне ставлення до зовнішнього оточення;
• власні часті негативні емоційні стани дорослих і відсутність навичок контролю й саморегуляції з їхнього боку;
• використання покарання дітей як способу відрахування й розрядки дорослим негативних емоцій (гніву, роздратування, злості, досади);
• негативний стиль спілкування з дитиною:
— використання наказів, обвинувачень і погроз;
— постійне використання «Ти»-повідомлень («Ти неправильно зробив…», «Як ти смієш так із мною розмовляти?»);
— вербальна образа дітей;
— ігнорування почуттів дитини, її бажань та інтересів.
Цей стиль спілкування спрямовує дитину на боротьбу й мстивий стиль поведінки.

 

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ
1. «Встановлення меж дозволеності».
2. Чіткі рамки допустимої поведінки дитини повинні базуватися на фундаменті сердечної близькості.
3. Встановлені межі повинні відповідати віку й не повинні вступати в протиріччя з потребами дитини.
4. Встановлюйте межі, які дають можливість маленьких перемог.
5. Всі правила, вимоги, обмеження й заборони повинні бути погоджені між батьками й тими, хто бере участь у вихованні дитини.
6. «Наслідки (санкції) повинні випливати безпосередньо з поганої поведінки»
Знання правил, установлених у доброзичливій формі з боку батьків, робить життя дитини більш усвідомленим, організованим, а також створює відчуття безпеки й внутрішнього комфорту.

Агресивна поведінка дітей — це своєрідний сигнал SОS, крик про допомогу, про увагу до свого внутрішнього світу, в якому накопичилося надто багато руйнівних емоцій, з якими дитина самостійно впоратися не може.